Новий правопис: повний текст та основні зміни

Повний текст нової редакції опублікували на сайті Інституту мовознавства НАН України.http://www.inmo.org.ua/news/нова-редакція-українського-правопису.-повний-текст.htm
 Жодних «индиків» чи єдиноправильних «етерів» там немає, але є «проєкт» та варіанти написання.

Нагадаємо, 22 травня 2019 року Кабмін ухвалив нову редакцію Українського правопису. Безліч ЗМІ поширили інформацію про зміни, які були лише в проєкті 2018 року, але після громадського обговорення їх відхилили або пропонують лише як варіативні.

«Индика» вилучили, правильно лише «індик»

Так, літера «и» на початку можлива лише у двох давнозасвоєних українських словах: і́рій та и́рій, і́род та и́род (у значенні «дуже жорстока людина»).
Також «и», як і раніше, можлива на початку вигуків (ич!), часток (ич який хитрий), дієслова и́кати та похідного від нього іменника и́кання. Та в деяких загальних і власних назвах, які походять з тюркських та інших мов, відповідно до їх оригінальної вимови: ийбе́н, ир, Ич-оба́, Кім Чен Ин. 



дальше

Проєкт та проєкція

Мабуть, єдиною найбільш радикальною зміною в написанні слів стала безкомпромісна «є» у словах: проєкт, проєкція, адже вони творяться так само як ін’єкція, траєкторія, об’єкт та інші слова з латинським коренем -ject-.

Також спростили й передання звукосполучень [je], [ji], [ju], [ja]. Тепер це літери «є», «ї», «ю», «я» у всіх випадках: Савоя замість Савойя, фоє замість фойє та ін.

«Пів» пишемо окремо

Спростили написання числівника «пів» у значенні «половина» з іменниками. Тепер завжди правильно буде писати окремо: пів áркуша, пів годúни, пів відрá, пів мíста, пів огіркá, пів óстрова, пів я́блука, пів я́щика, пів я́ми, пів Єврóпи, пів Кúєва, пів Украї́ни.

Якщо ж «пів» з іменником становить єдине поняття і не виражає значення половини, то їх пишемо разом: півáркуш, пíвдень, півзáхист, півкóло, півкýля, півмі́сяць, півóберт, півовáл, півострів.

Мінісукня, віцепрезидент, вебсайт — разом

Разом пишемо слова з першим іншомовним компонентом, що визначає кількісний вияв чого-небудь: архі-, архи-, бліц-, гіпер-, екстра-, макро-, максі-, міді-, мікро-, міні-, мульти-, нано-, полі-, преміум-, супер-, топ-, ультра-, флеш-. 
Та слова з першим іншомовним компонентом анти-, віце-, екс-, контр-, лейб-, обер-, штабс-, унтер-.

Російські прізвища на -ОЙ передаємо через -ИЙ

Прикметникове закінчення російських прізвищ «-ой» пропонують  передавати через «-ий»: Донськúй, Крутúй, Луговськúй, Полевúй, Соловйо́в-Сєдúй, Боси́й, Трубецькúй. Виняток: Лев Толстой.

Священник

Раніше слово «священик» було винятком і писалося з однією «н», тепер його підпорядкували загальному правилу подвоєння приголосних у разі збігу кореня або основи -н- (-нь-) і суфіксів -н-(ий) -н-(ій), -ник, -ниц-(я).

Дікенс, Те́керей, Бе́кі — без подвоєння приголосних -кк-

Буквосполучення ck, що в англійській, німецькій, шведській та деяких інших мовах передає звук [k], відтворюємо однією українською буквою «к»: Ді́кенс, Ді́кінсон, Дже́ксон, Те́керей, Бе́кі, Бу́кінгем, Бі́смарк, Брю́кнер, Бро́кес, Лама́рк, Што́кманн, Стокго́льм, Ру́дбек, Ше́рлок.

Варіативні зміни: писати можна й так, і так

Аудієнція і авдієнція, лауреат і лавреат, аудиторія і авдиторія

У словах, що походять з давньогрецької й латинської мов, буквосполучення au звичайно передається через ав: автенти́чний, автобіогра́фія, автомобі́ль, а́втор, авторите́т, автохто́н, ла́вра, Авро́ра, Маврита́нія, Павло́.

У запозиченнях з давньогрецької мови, що мають стійку традицію передавання буквосполучення au шляхом транслітерації як ау, допускаються орфографічні варіанти: аудіє́нція і авдіє́нція, аудито́рія і авдито́рія, лауреа́т і лавреа́т, па́уза і па́вза, фа́уна і фа́вна.

Кафедра і катедра, ефір і етер, міф і міт, Борисфен і Бористен

Буквосполучення th у словах грецького походження передаємо звичайно буквою т: антоло́гія, антрополо́гія, апте́ка, а́стма, бібліоте́ка, католи́цький, теа́тр, тео́рія, ортодо́кс, ортопе́дія, Амальте́я, Промете́й, Те́кля, Таї́сія, Теодо́р.

У словах, узвичаєних в українській мові з ф, допускається орфографічна варіантність на зразок: ана́фема і ана́тема, дифіра́мб і дитира́мб, ефі́р і ете́р, ка́федра і кате́дра, логари́фм і логари́тм, міф, міфоло́гія і міт, мітоло́гія, Агата́нгел і Агафа́нгел, Афі́ни і Ате́ни, Борисфе́н і Бористе́н, Демосфе́н і Демосте́н, Ма́рфа і Ма́рта, Фесса́лія і Тесса́лія та ін.

Ра́дості й ра́дости, любо́ві й любо́ви, Білору́сі й Білору́си

Іменники на -ть після приголосного, а також слова кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и: гі́дности, незале́жности, ра́дости, сме́рти, че́сти, хоро́брости; кро́ви, любо́ви, о́сени, со́ли, Ру́си́, Білору́си.

 Гете і Ґете, Гулліве́р і Ґуллівер, Вергілій і Верґілій

У прізвищах та іменах людей допускається передавання звука [g] двома способами: шляхом адаптації до звукового ладу української мови — буквою г (Вергі́лій, Гарсі́я, Ге́гель, Гео́рг, Ге́те, Грегуа́р, Гулліве́р) і шляхом імітації іншомовного [g] — буквою ґ (Верґі́лій, Ґарсі́я, Ге́ґель, Ґео́рґ, Ґе́те, Ґреґуа́р, Ґулліве́р і т. ін.

Правильні фемінітиви 

Окрім того, новий правопис визначає, за допомогою яких суфіксів можна утворювати фемінітиви, при цьому не зобов’язує їх використовувати.

Документ підготувала Українська національна комісія з питань правопису, яка працювала впродовж 2015–2018 років. Урахували окремі зауваження та пропозиції громадськості. У ході підготовки до друку можливі деякі видавничо-редакційні корективи.